— Вмирати ніхто не хоче. — Костя задумливо потер щоку. — Поголив бороду, все ніяк не звикну. Дивно це: мене лише за рік викликали. А я, між іншим, до військкомату прийшов вже 25 лютого 2022 року.
24 числа закінчив всі справи, відвіз маму на дачу в Болградський район. Домовився з сусідами, аби приглядали за нею, запустив опалення в будинку. І 25 лютого був у військкоматі. Відстояв у черзі години півтори — зайшов, документи свої показав, сказав, мовляв, такий-то, зараз працюю оператором на телебаченні, проте після технікуму проходив строкову службу, маю бажання та хист Батьківщину захищати.
Дані мої записали й кажуть: йдіть додому, чекайте, ми подзвонимо. Так рік і минув. Я все дивувався, що навіть сусіда мого, кульгавого, призвали, а мені не пишуть. Вже думав, може, дізнались, що я бісексуал. Та я зараз і не шкодую, що так все затяглось. Я тепер матрос, пишаюсь цим, в мене прадід також воював на морі. Чекаю, коли вже щось серйозне буде, бо зараз я з іншими хлопцями охороняю об’єкт, там комплектуємо хімзахист. Чекаємо відправлення на «учебку» — ще тиждень тому обіцяли, що вийдемо. Але навіть так мені подобається: на камбузі є розпорядок, легко зрозуміти, хто і що робить.
І за що мені переживати? Я сам, серйозних стосунків якось ніколи не було. Може, я людина така, що не вміє закохуватись. Звісно, хотілось би, щоб як у фільмах показують. Дівчата часто за мною припадали, хлопці завжди цікавились. Та якось не можу уявити, що я постійно з кимось: кожного ранку прокидаємось разом, йдемо в парк гуляти, каву п’ємо.
Я колись в Чехії жив рік. Може, там би я й зміг ось так бути. А тут ні. Мені здається, Україна — це ще не настільки толерантна країна. Торік в Одесі мого знайомого побили. Він гей, але по зовнішньому вигляду цього не скажеш. Єдине що, в нього волосся фарбоване, з прядками. То на нього гуртом напали, били, ображали, знімали на відео, як його стрижуть. Він цих людей потім знайшов, вони для якогось каналу контент знімали. Але поліція справу не порушила і в суд не передала. Чому? Бо не встановили склад групи. І взагалі сказали, що це не тяжкий злочин. Так що ні, не вірю я в безпечність життя для ЛГБТ-людей в Україні.
З іншого боку, я бачив хлопів та дівчат зі спільноти, які служать в армії. І вони розповідали, що все добре, їх ніхто не ображає, нічого поганого не кажуть. Не знаю. Може, і я розповім, якщо це якось буде доречно або якщо пряме питання буде. Не хочеться брехати про жінку, яка чекає. Може, на той момент я вже зарекомендую себе надійним побратимом та добрим бійцем. Все буде добре.
