23 лютого 2022 року було звичайним днем для 53-літньої Наталії з Херсона. Відпрацювала, прийшла додому, думала про літо… Влітку вона працювала бухгалтеркою для підприємців, що

Мене звати Роман і я гей. Родом з Херсона, зараз живу в Одесі. Мені майже 20 років, я сирота. Історія мого життя не дуже весела:

У Миколаєві Христина жила неподалік від офісної будівлі. Зазвичай близько восьмої години ранку на парковці зникали вільні місця, а мешканці сусідніх будинків зачиняли вікна від

Привіт, мене звати Кіра, я лесбійка. Сама я родом з Херсона, зараз живу у Києві. В Херсоні я залишила майже все: друзів, родичів, майно, роботу.

Почуваюсь самотньо: всі друзі виїхали і навіть кіт після обстрілу зник. Вже два місяці його немає. Якби не моя дівчина, взагалі з котушок зірвалася б.

Мене звати Сашко, я небінарна людина й мені скоро 27 років. Сам я з Миколаєва, але зараз живу в Європі. Останній день перед повномасштабним вторгненням

Називайте мене Жека, це не моє ім’я. Я гей, мені 23 роки. Зараз я бармен і охоронець у Затоці. Затока — це таке популярне місце

Привіт. Мене звати Олександр, мені 25 років, я гей. Жив в Херсоні, зараз живу та працюю в Європі. Взагалі, дуже люблю своє місто і сумую

Мене звати Андрій, мені 44 роки, я гей. Сам я з Одеси, вже понад пів року перебуваю в Польщі, проте чудово пам’ятаю початок повномасштабного вторгнення. 

Мене звати Руслан, я 19-річний гей. Мені складно говорити про себе: обставини змушують мене приховувати власну ідентичність. Відкрито я буду розмовляти, коли звільнять Херсонщину, та